Дифтерія – це інфекційна хвороба, збудником якої є бактерія Corynebacterium diphtheriae. Вона небезпечна тим, що виробляє токсин, який перешкоджає утворенню білка в організмі, а на місці запалення утворюється плівка, яка може призвести до утруднення дихання й асфіксії (патологічний стан, при якому виникає задуха).

Токсин, який всмоктується в кровотік, може призвести до ускладнень: міокардит, неврит, ураження нирок та порушення системи згортання крові. Хворі на дифтерію найчастіше помирають саме від ускладнень хвороби.

Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом (під час чхання, кашлю, диханні, спілкуванні) або через предмети побуту (посуд, іграшки та будь-які речі, яких торкався хворий чи носій бактерії). В зону ризику перебувають діти та дорослі, які не мають щеплення.

Інкубаційний період дифтерії становить від 3 до 10 днів. Недуга вражає слизові оболонки: найчастіше – горло, мигдалики, гортань, ніс; рідше — вульвовагінальну ділянку, кон’юнктиву. Також існує шкірна форма дифтерії —  хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами.

Єдиним дієвим засобом захисту від ускладнень дифтерії є вчасно зроблене щеплення відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень. 

Ще одним засобом профілактики є дотримання правил особистої гігієни: мити руки у разі контакту із хворим або із виділеннями хворого, протирати предмети, яких могла торкатись потенційно хвора людина, часто провітрювати приміщення, особливо якщо там перебуває велика кількість людей. У разі відсутності можливості вимити руки їх потрібно обробити спиртовмісним антисептиком.

Востаннє епідемію дифтерії в Україні реєстрували в період з 1991 по 1998 рік. Тоді було зафіксовано близько 20 тисяч випадків захворювання, 696 з яких — летальні.